press
release
We invite you to a piercing and captivating performance “A Streetcar “Named Desire”” staged by the National Academic Drama Theater named after Lesya Ukrainka. This is a world theatrical classic, a deep psychological drama about the complex world of human feelings, traumas, and internal conflicts. This production will surely leave a mark on your heart.
A story about the clash of worlds and characters
The play “A Streetcar “Named Desire”” by NADT – is an adaptation of the eponymous play by the outstanding American playwright Tennessee Williams, awarded the Pulitzer Prize for it. This story has endured many theatrical productions worldwide and successful film adaptations (one of which won the “Oscar”). The author himself called it “a plea for the understanding of delicate people” – and this very intonation is felt in every scene of the production.
At the center of the performance's plot – are two sisters, Blanche and Stella DuBois, whose life paths once diverged drastically. Blanche, the elder sister, remained in the family estate, trying to preserve remnants of the past, while Stella chose a new life beside Stanley Kowalski – a rough, straightforward man with a military past.
And here is Blanche DuBois, elegant, fashionable, and wealthy, deciding to visit her younger sister who lives in the slums of New Orleans. Her appearance becomes a point of tension: her refinement, manners, and inner illusions sharply contrast with the harsh reality of post-war life. Gradually, the living space fills with conflicts where not only characters but different ideas about the past, dignity, truth, and survival collide. The audience along with the characters tries to understand: where is the boundary between reality and self-deception?
A performance that touches something deep inside
The production stands out with concise scenography, where a minimum of decorations only enhances the emotional tension between the story’s characters. The space transforms along with the internal state of the characters, and the main emphasis shifts to the acting – intense, frank, and sometimes painful.
In the play “A Streetcar “Named Desire”” there is nothing superfluous – only raw emotions, reflections after what has been experienced, trauma, and violence breaking out. This story explores the fragility of the human psyche and at the same time speaks about universal things: love, loneliness, and the fear of being misunderstood. It is a deep dive into the inner world of a person, where each viewer can recognize something of their own.
Психологічна драма
Тривалість 2 год. 30 хв.
Режисерка – Олена Щурська
Сценографія та костюми – Пилип Нірод
Пластичне рішення – Ніна Змерзла
Звукове рішення – Владислав Тененбаум
Художник зі світла – Ігор Головачов
Помічниця режисерки – Катерина Лесик
Переклад з англійської Теодозії Зарівної
На запитання журналістів, про що п'єса «Трамвай "Жадання"», лауреат Пулітцерівської премії Теннессі Вільямс відповів: «Це прохання про розуміння делікатних людей».
Нетрі Нового Орлеану сколихнув приїзд аристократки французького походження Бланш Дюбуа. Небажана гостя зупинилась у своєї сестри Стелли та її чоловіка Стенлі Ковальські (народженого в Америці поляка).
З першої хвилини знайомства між Стенлі та Бланш зароджується головне екзистенційне протистояння.
Чим закінчиться цей турнір, що тут чекає на Бланш? «Мені сказали сісти на трамвай, який називається «Жадання», а тоді пересісти на інший – він називається «Кладовище»…», – говорить героїня.
Жага і пошук кохання – як рефлексія травми, але насильство, з яким зустрічається Бланш – теж своєрідна рефлексія приниженого.
Вистава – як спосіб подорожі найпотаємнішими кімнатами підсвідомості, аби дати відповідь на питання, як жити зі своєю вразливістю, делікатністю поруч із насильством. Вразливість – це слабкість чи сміливість бути собою, попри страх осуду та відторгнення?
Теннессі Вільямс народився у 1911 році в Колумбусі, штат Міссісіпі, де його дід був єпископальним священником. Коли через кілька років його батько, комівояжер, разом із сім’єю переїхав до Сент-Луїса, і він, і його сестра виявили, що неможливо призвичаїтися до міського життя. Теннессі вступив до коледжу під час Великої депресії, а через пару років пішов звідти, щоб влаштуватися канцелярським працівником у взуттєву компанію. Він працював там два роки, проводячи вечори за писанням. У 1938 році вступив до Університету штату Айова та закінчив курс, водночас працюючи неповний робочий день на різноманітних роботах. У 1940 році за свою п’єсу «БИТВА АНГЕЛІВ» отримав стипендію Рокфеллера. Певний час він мешкає у Французькому кварталі, спочатку за адресою Тулуз-стріт 722, де відбувається дія його п'єси 1977 року «Старий квадрат» (Vieux Carré). Протягом 1944‒1945 років його п'єса «Скляний звіринець» (англ. The Glass Menagerie) йшла в Чикаго, де мала значний успіх. Потім постановка перемістилась до Бродвею, також із незмінним успіхом.
У 1948 році Теннессі Вільямс отримав Пулітцерівську премію за «Трамвай „Бажання“», а в 1955-му за п`єсу «Кішка на розпеченому даху». Після першого успіху у критиків з'являються нові популярні на Бродвеї п'єси: «Літо і дим» (Summer and Smoke, 1948), «Татуювання у вигляді троянди» (The Rose Tattoo, 1951), «Каміно Реаль» (Camino Real, 1953).
Коли в 1950 та 1951 роках п'єси «Скляний звіринець» і «Трамвай „Бажання“» були екранізовані, твори Вільямса відкрилися для глядачів усього світу. Пізніше були екранізовані також «Кішка на розпеченому даху», за яку Вільямс отримав другу Пуліцерівську премію, «Орфей спускається» (Orpheus Descending), «Ніч ігуани» (The Night of the Iguana), «Літо і дим», «Татуювання троянди», «Скляний звіринець».
Теннессі Вільямс помер у 1983 році.
Біографія Університету Півдня
Університет Півдня, коледж ліберальних мистецтв і єпископальна семінарія з національним рейтингом, є бенефіціаром маєтку Теннессі Вільямса, включаючи авторські права на всі його роботи. Цей подарунок був зроблений як пам’ять про діда Вільямса преподобним Волтером Е. Дакіним, який навчався в університетській семінарії у 1895 році.
Меморіальний фонд Волтера Е. Дакіна використовується для підтримки Конференції письменників Севані, Конференції молодих письменників Севані та Школи літератури. Фонд також підтримує стипендії для студентів, які бажають займатися творчістю, та стипендії, які щорічно надаються початківцям ‒ драматургам або авторам. Серед цих стипендіатів – Енн Патчетт, Клер Мессуд, Тоні Ерлі та Марк Річард. До центру Теннессі Вільямса входить театральний факультет університету. Частина Фонду Волтера Е. Дакіна підтримує факультет і його театральні постановки.
Related events
Національний академічний драматичний театр ім.Лесі Українки
