- жанр: іронічно про еміграцію
- автор: Януш Гловацький
- режисерка: Анна Турло
- сценографія: Олеся Головач
- музичне оформлення: Богдан Буйлук, Володимир Ковбель, Владислав Оніщенко
- актори: Богдан Буйлук, Катерина Вишнева, Ірина Гришак, Максим Донець, Володимир Ковбель, Владислав Оніщенко
- тривалість: 120 хвилин (з антрактом)
- обмеження за віком: 16
- прем’єра: 17 грудня 2020 року
У виставі присутні сцени паління
Ви коли небудь бачили тарганів? Що ви про них думаєте? Чи ви взагалі про них думаєте?
Таргани надзвичайно цікаві створіння, хоч більшість їх не любить і зневажає. Вони живуть пліч-о-пліч з людиною ось уже тисячі років. Ми бачимо їх на наших кухнях, у під’їздах, на смітниках, в найбідніших будинках і в квартирах міліонерів. Таргани особливо люблять жити у наших головах, адже там тепло, сухо і завжди є чим підживитися.
Ми робимо все, щоб позбутися від них, та вони лиш переходять з одного місця на інше, а інколи з однієї країни в іншу і продовжують жити. Продовжують ходити з нами одними вулицями, їсти нашу їжу, продовжують викликати відразу і роздратування.
А чи можна з тарганами порівняти людей? Чи можна сказати, що емігранти як таргани? Чи митці як таргани? Забагато питань.
Отже ніч, Мангеттен, бідна квартира, двоє емігрантів, які не сплять уже здається цілу вічність і таргани. Чи може там лишились вже тільки таргани?
