Kyiv Symphony Orchestra
Луїджі Ґаджеро, дириґент
Діна Писаренко, фортепіано
Роберт Шуман. Концерт для фортепіано з оркестром (ля мінор), op. 54 (1845).
Володимир Загорцев. «Градації» (1966). Українська прем’єра.
Людвіг ван Бетховен. Симфонія №8 (фа мажор), ор. 93 (1812).
Назва цього концерту попри удавану провокативність походить від відомого виразу Роберта Шумана «Töne sind höhere Worte». «Höhere», власне, і перекладається як «довершені». З іншими словами складніше. Серед можливих українських варіантів фрази, яка бездоганно звучить німецькою і всередині німецької культури, але досить кострубато у перекладі та еквівалентах – «Звуки понад слова», «Вище слова звук», «І на початку був звук», «Музика починається там, де закінчується слово», «Де слова безсилі, говорить музика». Фактично ж фраза Шумана не про ієрархію, в якій музика перемагає слово, а про єдину шкалу, на якій (музичний) тон є найдовершенішою формою слова.
Власне, шуманівську назву для концерту запропонував головний дириґент Kyiv Symphony Orchestra Луїджі Ґаджеро. Він же і пояснює поетику програми:
«Поезія та музика для Шумана перебувають у надзвичайній близькості. Коли він говорить, що Тони є довершеною формою слова, він хоче підкреслити, що музика «користується» звуками у такий самий спосіб, як і поезія вживає слова. Єдина відмінність: музика користується вищим, світлішим вокабуляром.
Своєю музичною поезією Шуман запрошує нас у світ фантазіювання. Втім, для покоління романтиків фантазія є релігійним та містичним досвідом. Вона – це істина, яку ми іноді можемо осягнути, перебуваючи у нашому реальному, але хибному світі.
Жоден з композиторів не схиляється перед Людвігом вам Бетховеном більше, аніж Шуман, який бере бетховенську творчість за модель власної. Бетховен дійсно є одним із найбільших революціонерів в музиці: одинока людина зі своїми страстями, радощами і прикрощами «входить» в класичну музику разом із ним.
Так, усі композитори-попередники очевидно могли писати «особисту», «оригінальну» музику, але все ж вони були зв’язані правилами, які диктувала обрана музична форма (соната, симфонія, менует, фуга…) У Бетховена «суб’єкт» вперше поставив під сумнів ці форми, він змінює або знищує їх у той момент, коли форми стикаються з особистою волею композитора.
Восьма симфонія Бетховена є парадигмою руйнування «старого світу». Хоча зазвичай її трактують як радісний твір, проте я вважаю, що у цій симфонії ми бачимо, як світ, який щасливо існував до цього моменту, розбивається і руйнується з жахливим рокотом… Восьма – про неможливість написання симфоній надалі… Це може бути дивно, але щось зсередини, як рак, руйнує все… Вона, на мій погляд, одна з істинно трагічних творінь в європейській музичній історії.
З «руїн» класики Шуман, керований духом Бетховена, відновить його фантастичний світ, ідеально представлений у фортепіанному концерті.
Блискавично перенісшись у майбутнє, ми виконаємо також «Градації» Володимира Загорцева, який, ймовірно, був за часів українського авангарду одним з найбільш фантазійних композиторів, і якому, як і Шуману, доведеться воскресити мову з попелу «старого світу», який тільки-но розпався…»
«Градації» Загорцева виконуватимуться в Україні вперше. До цього вони звучали лише раз, у США, завдяки легендарному дириґенту Зубіні Меті та Нью-Йоркському філармонічному оркестру. Українська прем’єра стала можливою завдяки титанічній праці композитора Олексія Войтенка, який наново набрав цю напрочуд складну графічну партитуру спеціально для даного концерту.
