жанр: політичний гротеск
автор Вільям Шекспір
переклад Борис Тен
режисерка Корнелія Кромбгольц (Магдебург, Німеччина)
драматург Давід Шлізінг (Магдебург, Німеччина)
художниця Олеся Головач
акторки: Анастасія Бабій, Катерина Вишнева, Христина Люба, Інна Скорина-Калаба, Дар’я Твердохліб, Ірина Ткаченко, Лілія Цвєлікова
тривалість: 110 хв.
обмеження за віком: 16
прем’єра: 1 грудня 2018
У виставі використовується ненормативна лексика!
Театр – зменшена модель світу. Така собі мініатюрна копія, аби зручніше було роздивитися усю його велич та усю його недосконалість.
Коли Вільям Шекспір у комедії «Як вам це сподобається» через одного зі своїх персонажів промовляв: «Весь світ – театр, а люди в нім – актори», цікаво, який саме театр він мав на увазі?
Отой старий, єлизаветинський, для якого писав сам?
Де усі ролі виконували чоловіки?
Час змінився, театр змінився, а ось світ…
Здається, світ усе ще нагадує той старий театр, де усі ролі – головні та епізодичні – грають чоловіки.
Особливо, якщо йдеться про велику політику.
А «Річард ІІІ» – саме про політику, про боротьбу за владу, про цинізм та жорстокість тих, хто претендує на вищий пост у державі.
Герцог Глостер, майбутній король Річард ІІІ, йде на свій трон у буквальному сенсі по трупах своїх братів. Він знищує усіх родичів, які згідно із законом про наслідування престолу, відділяють його від мети.
Несподівано цю криваву історію режисерка Корнелія Кромбгольц, арт-директорка Магдебурзького театру, та драматург театру Давід Шлізінг транспонують для сімох актрис.
Якби світом керували жінки – чи щось би змінилося?
Може, поменшало би ненависті чи заздрості, люті чи знущань?
Посеред сцени стоїть гігантський басейн із багном – як символ політичної арени – і чекає всіх, хто наївно сподівається залишитися чистим.
Попередження: усі збіги спектаклю та його героїв із сюжетами та дійовими особами українського політичного життя – випадковість. Адже ницість українського політикуму перевершує навіть фантазію генія Шекспіра.
Маніфест, який звучить на початку вистави. Не можна втекти з реальності. Ви хочете на щось сподіватися, але для цього немає жодних підстав. Той, хто стверджує, що має рішення, помиляється.
Очевидно, що нині все може рухатися тільки від поганого до ще гіршого. Для майбутнього немає майбутнього. Немає більше підстав сподіватися або чекати на щось – очікувати, що все це вибухне, що прийде революція, ядерний апокаліпсис або соціальний рух. Чекати далі – це божевілля. Катастрофа не настає, вона вже сталася. Рух непокори досі потребує зусиль до формування. Можливо, повстання – це те, що здається найменш імовірним зараз, але ніщо не є потрібнішим за нього. Марно протестувати через повний занепад усієї правової системи Замість цього займіться організацією. Не існує мирних повстань.
Коли влада знаходиться у ямі із багном, достатньо просто топтати її ногами. Занадто довго ми були учасниками власного поневолення. Занадто довго ми схиляли голови. Занадто довго ми терпіли насильство, несправедливість та неповагу. Ми мусимо це змінити!
Це не утопія!
Міжнародний проект – копродукція із Магдебурзьким театром, здійснений завдяки фінансовій підтримці Українського культурного фонду.
